На обігрів у птахівництві, за оцінками експертів, спрямовується 30-50% загальних витрат на енергоносії. Одна з найбільших статей операційних витрат ‒ водночас одна з найменш оптимізованих, пише журнал «Наше птахівництво».
Адже більшість власників птахофабрик зосереджуються на котлі. Хоча реальна проблема часто не там, а як тепло доставляють від котельні до пташника. Саме тут згоряють гроші.
Ситуація, коли котел працює на повну потужність, витрата газу висока, а в пташнику все одно не вистачає тепла, знайома багатьом птахівникам. Причина найчастіше ‒ у тепломережі: трубопроводах, якими гаряча вода чи теплоносій рухається від котельні до кожного пташника.
Місця, де втрачається тепло:
‒ старі чи неізольовані трубопроводи. Металеві труби без ізоляції, прокладені ще за радянських часів або у перші роки роботи підприємства, ‒ головні поглиначі тепла. Вони віддають енергію ґрунту та повітрю ще дорогою до споживача;
‒ транспортування. Що довша мережа, то більші втрати. На великих птахівничих комплексах відстань від котельні до крайнього пташника може сягати кількасот метрів. Без якісної теплоізоляції кожен метр такого трубопроводу стає джерелом теплових втрат.
Без системи контролю господар просто не знає, де саме втрачається тепло: чи наявні свищі, витоки, місця теплового пробою. Проблему виявляють, коли вже є наслідки: зупинка виробництва чи аварія.
Не всі труби однаково тримають тепло. Матеріал ізоляції, її товщина, якість захисної оболонки ‒ все це безпосередньо впливає на ефективність системи. За різними підрахунками, до 20-30% виробленого тепла може втрачатися ще до того, як воно потрапить у пташник. За поганого стану мереж, окрім тепла, втрачається і теплоносій, який може витікати з отворів у системі.
Раніше ми писали про найпоширеніші помилки в опаленні пташника.
