У ситуації, коли рентабельність виробництва молока в Україні критично впала, стратегія молочних ферм може різнитися кардинально: від паніки (яку складно назвати стратегією) до точкових змін виробництва чи зміни однієї ланки виробництва.
Лише одиниці готові ґрунтовно переглянути весь виробничий процес і почати комплексні зміни, насамперед автоматизацію виробництва, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Топові молочні господарства почали змінювати підходи до виробництва ще до кризи. Їхній досвід можна узагальнити таким чеклістом оцінювання власної виробничої стратегії:
‒ ефективність годівлі, котра визначається середнім споживанням корму всіма дійними коровами 22-25 кг сухої речовини за конверсії від 1:1,4-1,7;
‒ комфорт хоча б на базовому рівні;
‒ інтенсивне вирощування телят із добовим приростом 1-1,2 кг у молочний період;
‒ правильне вирощування ремонтного молодняку: мета ‒ 40 л на піку лактації;
‒ ефективність доїння;
‒ ефективність осіменіння;
‒ ефективність ветеринарних заходів: більше діагностування й виявлення хвороб на ранніх стадіях;
‒ технологічне виробництво комбікорму;
‒ грамотна система мотивації для досягнення цих показників;
‒ бенчмаркінг, що передбачає аналіз ефективності господарства, порівняння собівартості, продуктивності та фінансових показників із лідерами галузі.
