Велика ймовірність передчасного вибуття молочних кіз існує у перехідний період ‒ за три тижні до і стільки ж після окоту ‒ через дисбаланс між засвоєнням і потребами в поживних речовинах.
Великий відсоток кіз за правильного утримання й годівлі можуть адаптуватися до цих змін без шкоди для здоров’я. Інакше зростає ймовірність порушення обміну речовин і метаболічних захворювань, пише журнал The Ukrainian Farmer.
Біохімічні показники крові ‒ найважливіші індикатори, що використовують для оцінювання ефективності годівлі. У період пізньої вагітності у продуктивних молочних кіз відбуваються гормональні зміни, в результаті яких знижується споживання сухої речовини раціону й розвивається негативний енергетичний і білковий баланс. Брак поживних речовин компенсується мобілізацією резервного ендогенного м’язового білка й жиру.
У результаті цієї фізіологічної адаптації до окоту та початку лактації в кров надходить значна кількість неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК), що поглинаються з кровотоком печінкою. Там вони окиснюються з виробленням необхідної енергії. У разі їх надлишку повного окиснення не відбувається, що спричиняє ектогенез, а НЕЖК накопичуються в клітинах печінки у вигляді тригліцеридів.
Ці фізіологічні адаптації супроводжуються широким спектром метаболічних захворювань, включно з токсемією (кетозом), ацидозом рубця, ожирінням печінки, порушенням репродукції.
Якщо резерви кіз обмежені, метаболічний профіль відображатиме дефіцит основних поживних речовин. У разі коли резерви перевищують оптимальний фізіологічний рівень, у кіз спостерігатиметься ще нижчий рівень споживання кормів і важчий негативний енергетичний баланс.
Раніше ми писали, яких мікро- й макроелементів потребує коза до та після окоту.
Коментувати post