У межах мистецького проєкту «Збиті рими» відбулася прем’єра пісні «Скрипуча буря дряпає вініл», створеної гуртом Очеретяний кіт на вірш Anatoliy Anatoliy.
Текст пісні написав Anatoliy Anatoliy — військовослужбовець, полковник, учасник російсько-української війни, автор мілітарної поезії. Це густий, образно насичений вірш, у якому війна постає не як подія, а як стихія, буря, що карбує свій досвід безпосередньо на тілі людини.
Один із центральних образів — «вініл», який дряпає ця буря. Пам’ять тут працює як заїдений запис: вона повторюється, тріщить, повертає до тих самих точок травми. Ритми блюзу, вплетені у текст, підсилюють це відчуття. Це музика пережитого болю, що не зникає, а трансформується у форму існування. Повторюваність і циклічність стають способом утримання досвіду, який неможливо завершити або «проговорити» до кінця.
У вірші розгортається цілий світ символів: чорна муза, що «шаманить» і керує стихіями; руни, виліплені з піску і викарбувані на тілах; храми, що залишаються порожніми. Ці образи формують власну міфологію війни: архаїчну, майже ритуальну, де біль, страх, лють і помста стають елементами нового письма.
Музичне прочитання Очеретяного кота зберігає цю інтимність і напруження. Пісня звучить як воєнний романс — стриманий, камерний, з майже гіпнотичною мелодією. Вокал подається напівпошепки, ніби зсередини переживання, без надриву, але з глибокою внутрішньою концентрацією. Музика не ілюструє текст буквально, а створює для нього простір — повільний, густий, у якому кожне слово встигає відлунати.
Особливого значення набуває фінальний мотив любові. Вона тут не протиставляється війні, а існує всередині цього ж досвіду як спроба читати те, що написано болем. «Любов шукає слів, яких нема»— ця відсутність мови стає ключовою: любов не говорить, а розпізнає, торкається, читає написи на тілі. Це не розрада, а форма співіснування з травмою.
Проєкт «Збиті рими» продовжує працювати з українською військовою поезією, відкриваючи нові способи її звучання. Ця робота ще раз підкреслює, як текст і музика можуть взаємодіяти, зберігаючи автономність і водночас посилюючи одне одного, формуючи спільний простір переживання часу.
Скрипуча буря дряпає вініл (Збиті рими): https://song.link/mdpxzd6qpfv25
Коментувати post