Розрахунок при звільненні: як захистити своє право на чесно зароблені гроші

Ілюстративне фото

Але трапляються прикрі ситуації, коли ви зачиняєте двері старої роботи, але ваш колишній керівник «забув» заплати гроші перед звільненням. Як бути, коли робота залишилася в минулому, а заборгованість реальна. Завжди складно той «перехідний» період, коли на новій роботі ще не отримали зарплату, а колишній роботодавець затягує виплати.

Тож що робити, коли замість вчасного розрахунку отримуєте відмови, чуєте грубість, або на ваші телефонні дзвінки чуєте: «Абонент поза зоною досяжності»?

Шкода, коли хтось із колишніх працівників опускає руки, вважаючи, що «краще змиритися», ніж витребувати від роботодавця гроші.

Ви повинні знати, що Закон стоїть на боці працівника, а процедура відновлення справедливості є цілком зрозумілою та можливо захистити свої права самостійно.

У чому трудові гарантії працівників?

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Тож коли ви вирішуєте припинити трудові відносини, Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Що повинен вчинити роботодавець у день звільнення відповідно до КЗпП?

• Видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
• Провести виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Але що робити, якщо роботодавець «зник»?

Трапляються випадки, коли офісу фізично не існує, можливо, він зруйнований, директор не виходить на зв’язок, це не означає, що ваші права не захищені.

У такому разі діяти потрібно офіційно:

Крок 1. Пошук контактів і написання листа-претензії.

Якщо ви не знаєте, де зараз фактично перебуває керівництво підприємства, скористайтеся сайтом Міністерства юстиції України, там вказана юридична адреса підприємства.

Незалежно, чи зможуть фактично отримати ваш лист, важливо написати на ім’я керівництва офіційну претензію, відправити це цінним листом з описом вкладення саме на юридичну адресу підприємства. Обов’язково собі зробіть другий екземпляр листа, а в листі-претензії чітко вимагайте виплати заборгованості за певні місяці та компенсації за всі дні невикористаної відпустки (якщо це також ваші вимоги). Це буде ваш головний доказ для суду, що ви намагалися врегулювати питання досудово.

Якщо вам відома електронна пошта роботодавця, дублюйте претензію також і туди. Робіть скріншоти відправлення Ваших листів.

Крок 2: Збір доказової бази для суду

Для того, щоб ваш позов задовольнили, обов’язок працівника в тому, що він повинен довести саме наявність права на отримання сум, тобто факт перебування у трудових відносинах та умови оплати праці.

Які документи підготувати, щоб звернутися до суду:

1. Особисті документи: копія паспорта та ідентифікаційного коду.
2. Підтвердження працевлаштування: трудова книжка, контракт або копія наказу про призначення.
3. Підтвердження звільнення: копія наказу про звільнення або контракт.
4. Фінансові документи: довідка про середню заробітну плату (її зобов’язаний надати роботодавець на вашу вимогу).
5. Довідки за формами ОК-5 та ОК-7 з Пенсійного фонду України (вони показують страховий стаж та офіційні нарахування роботодавця).
6. Довідка про суми, нараховані та виплачені при звільненні (якщо її надали).
7. Виписка з банку про рух коштів по картці, на яку нараховувалася зарплата. Це ключовий доказ того, що в день звільнення фактичного зарахування коштів не відбулося.
8. Інші докази: будь-які документи, що підтверджують трудові відносини та виконання обов’язків (скажімо, ті самі електронні листи або листування в месенджерах).
9. Акт перевірки Держпраці та припис про усунення порушень є важливими доказами в суді, що фактично встановлюють факт правопорушення (за наявності).

Важливо: усі копії повинні бути завірені вами власноруч. На кожному аркуші пишемо: «Згідно з оригіналом», ставимо дату, ПІБ та особистий підпис. Комплектів має бути три: для суду, відповідачу (роботодавцю, надсилається з описом) та один вам (з відміткою суду про отримання).

Оплата судового збору

1. Повна пільга (Звільнення від сплати)

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Але якщо у вас в позовній заяві є декілька позовних вимог, подаючи позовну заяву до суду, важливо уточнити в суді, куди ви продаєте позовну заяву, чи сплачується при цьому судовий збір.

Потрібно уточнити, чи маєте ви при цьому пільги щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Які ставки судового збору у 2026 році?

Скажімо, якщо ваші позовні вимоги включають стягнення середнього заробітку за час затримки, орієнтовні ставки для фізичних осіб складають:

Майнова вимога (середній заробіток): 1% від суми, яку ви просите стягнути, але не менше 1 331,20 грн (0,4 прожиткового мінімуму) і не більше 5 прожиткових мінімумів.

Немайнова вимога (наприклад, моральна шкода): 0,4 прожиткового мінімуму — 1 331,20 грн.

Важливий момент: якщо суд задовольнить ваш позов, усі витрати (включаючи сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу) суд стягне з Відповідача – колишнього роботодавця, якщо в позовній заяві ви покладете витрати.

Як написати позовну заяву самостійно?

Позовна заява не обов’язково має бути написана складною юридичною мовою, але вона повинна мати чітку структуру.

Шапка заяви

Вказуємо повну назву суду та його юридичну адресу, електронна пошта.

Потім вказуємо ваші дані (ПІБ, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адреса реєстрації та (або фактична), контактний телефон, електронна пошта) та дані Відповідача (роботодавця) (повна назва підприємства, код ЄДРПОУ, юридична адреса, телефон, ПІБ керівника підприємства).

Суть спору (Описова частина):

Тут ви довільно викладаєте усі обставини:

• Коли, ким, почали працювати і на якій посаді.
• Яким був ваш посадовий оклад, чи змінювався він.
• Коли і на якій підставі звільнилися (з посиланням на наказ).
• Яку саме суму вам заборгували (зарплата за конкретні місяці, компенсація за відпустку тощо).
• Чи отримували ви хоча б частину грошей після звільнення.
• Яким чином ви повідомляли роботодавця про заборгованість, чи телефонували йому, листувались.

Ви маєте право вимагати не лише заборгованість з заробітної плати, а й середній заробіток за весь час затримки розрахунку. Ви можете зробити цей розрахунок самостійно, виходячи з вашої середньоденної зарплати (береться за останні 2 місяці роботи, з довідки ОК-5) та кількості робочих днів затримки Вам заробітної плати.

Ваші позовні вимоги: чітко формулюєте їх: «Прошу стягнути з (Назва роботодавця) на мою користь заборгованість у сумі…», «Прошу стягнути середній заробіток за час затримки…», «Прошу покласти витрати по сплаті судового збору на Відповідача».

До того, як позовна заява подана, запитайте чи суд надсилає вашу позовну заяву для Відповідача, чи безпосередньо ви.

Якщо ви будете направляти роботодавцю, ви повинні знати, якщо комплект ним не буде отримано, і буде повернутий поштою, надайте до суду цей доказ, що ви зробити усі дії, важливі, щоб його повідомити його належно.

Матеріали вашої позовної заяви вивчаються суддею та відкривається провадження. З цього моменту ви стаєте учасником судового процесу. Ви будете отримувати повістки або ухвали через пошту або додаток «Дія». Важливо уважно читати ці документи та виконувати те, що зазначено в ухвалах суду (наприклад, надати оригінали документів для ознайомлення або уточнити розрахунок).

Ситуація 1:

Вікторія, яка працювала бухгалтером, звільнилася за власним бажанням на початку року. У день звільнення їй видали трудову книжку, але сказали, що «бюджетні кошти ще не надійшли», тому розрахунок буде пізніше. Гроші (зарплату та компенсацію за відпустку) вона отримала лише через 15 днів. Вікторія подала позов про стягнення середнього заробітку за весь час затримки (ст. 117 КЗпП). Роботодавець (КП) заперечував, посилаючись на те, що вони – бюджетна установа і затримка сталася через казначейство. Але позовну заяву Вікторії було задоволено, оскільки є висновок, який зроблено Великою Палатою ВС у справі №911/4249/16: відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов’язання.

Ситуація 2: Петро Механцев, двірник, який працював в ОСББ.

Петро звільнився, але голова ОСББ заявив, що багато мешканців не заплатили за комуналку, тому грошей на зарплату немає. Петро чекав місяць, після чого звернувся до суду. В рішенні суду було зазначено: працівник не несе відповідальності за фінансові проблеми підприємства. Те, що мешканці будинку – боржники, є проблемою управління ОСББ, а не двірника. Оскільки факт роботи встановлений, йому було сплачено усі належні виплати. Саме роботодавець має доводити відсутність заборгованості, якщо факт трудових відносин встановлено.

Після початку військової агресії рф проти України, багато підприємство, на яких працювали люди, постраждали внаслідок дій країни агресора, і не завжди працівники отримали зароблені кошти, бо роботодавці вважають, що їх в цьому зобов’язань немає, то чи можливо працівникам отримати заробітну плату?

24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Саме цей Закон встановив, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення строків оплати праці, якщо доведе, що це сталося внаслідок бойових дій або обставин непереборної сили.

Але ви повинні знати, що форс-мажор може звільнити від пені або середнього заробітку за час затримки (ст. 117 КЗпП), але ніколи не звільняє від виплати самого тіла боргу. Можна також подати до суду до такого підприємства щодо стягнення заборгованості.

Додаткові поради для працівників, щоб мінімізувати ризики в майбутньому та успішно вийти з поточної заборгованості:

• Поки ви ще працюєте або тільки плануєте звільнитися, зверніться до відділу кадрів, зробіть фото/скриншоти або ксерокопії наказів про прийняття на роботу, посадової інструкції, графіків виходу на зміну та звітів про виконану роботу. Якщо роботодавець «зникне», ці копії стануть основою вашої доказової бази в суді.
• Регулярно перевіряйте свій страховий стаж та суми нарахованої зарплати в особистому кабінеті на порталі Пенсійного фонду. Якщо в кабінеті ПФУ відображається «нуль», ви можете вчасно поскаржитися до органів Держпраці щодо дій роботодавця.
• Комунікуйте з керівництвом через месенджери таким чином. Пишіть наступне: «Доброго дня, шановний Сергію Вікторовичу. Я, (ПІБ), працюю на посаді (назва). Прошу надати інформацію про дату виплати заборгованості по зарплаті боргу за (вказати місяці) та про причину заборгованості».
• Якщо зарплату не платять усьому колективу, подавайте колективне звернення або кілька позовів до суду одночасно.

Невиплата заробітної плати при звільненні – це не просто «прикрість» чи «тимчасові труднощі» підприємства, це пряме порушення вашого конституційного права на винагороду за виконану роботу. Тож пам’ятайте, що заробітна плата – це не подарунок від роботодавця, а ваша власність, яку ви вже оплатили своїм робочим часом, знаннями та зусиллями. Ваша активна позиція – це єдиний спосіб зупинити безправну поведінку роботодавця та отримати належні вам кошти.