У День народження воїна, документаліста сучасної історії Руслана Ганущака в столиці незалежної України 14 квітня 2026 року відбулася перша урочиста церемонія вручення Міжнародної премії з документалістики його імені. Подія об’єднала в стінах Будинку кіно митців, медійників, військових, волонтерів і всіх, для кого правда документалістики є місією.
Премія заснована Міжнародним благодійним фондом «Фундація документалістики Руслана Ганущака» (Ruslan Ganushchak Documentary Foundation), щоб вшановувати й наслідувати чин Руслана. Місія відзнаки — підтримати передусім тих, хто діє з камерою і ризиком для життя на передовій, адже це не просто документування подій, але й свідчення справжньої ціни свободи.
Конкурсна програма охопила низку номінацій, які відображають різні грані документалістики війни — від героїчних образів до тихої краси серед хаосу. На розгляд журі було представлено близько 120 робіт, які відображають поліфонію реалій війни.
Лауреатами першої премії імені Руслана Ганущака, отримуючи спеціальні статуетки і грошові винагороди, за рішенням журі (Ради експертів) стали:
- Нагорода імені Руслана Ганущака— фільм «Божевільня “Костянтинівка”» (Костянтин Мельников);
- у номінації «Герой у кадрі»— фільм «Очі війни» (Едуард Тимошенко);
- у номінації «Документалістика гідності»— фільм «Мілітантропос» (В’ячеслав Цвєтков, Христина Лизогуб та Денис Мельник);
- у номінації «Кіно-слово»— фільм «З любов’ю з фронту» (My Dear Theo) (Аліса Коваленко);
- у номінації «Тиша у війні»— фільм «Don’t Ask Me if I Killed» (робочий переклад: «Не питай мене, чи я вбив») (Олена Максьом);
- у номінації «Світло майбутнього»— Вікторія Гнатюк (репортажі з Запорізької області та Покровського напрямку) та Марія Шевченко («Хранителі руїн», репортаж із Салтівки, Харків);
- у номінації «Ім’я року»— Артем Рижиков (фільм «Простий солдат»).
Журі також відзначило низку робіт і конкурсантів спеціальними відзнаками, з-поміж яких:
- Олег Петрасюк— Спеціальна відзнака «ФОТОМИТЬ» за глибоке візуальне дослідження стійкості Костянтинівки та створення пронизливого фотопортрета міста, що стало непохитною фортецею на межі фронту в найтемніші часи.
- Владислав Винарівський (позивний «Вєня»), пілот FPV-дронів 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша — за рішучість і влучність у знищенні ворога, неодноразово висвітлену в роботах документалістів під час Великої війни за Незалежність України.
- Ілля Мальцев— Спеціальна відзнака «Герой у кадрі». Поліцейський у складі екіпажу «Білий янгол» — за вміння переконувати і рятувати українців під час евакуації з гарячих точок під час Великої війни за Незалежність України.
- Дмитро Тяжлов та медійники 92-ї окремої штурмової бригадиімені кошового отамана Івана Сірка — за креативне і мотивуюче висвітлення чину українських воїнів 92-ї окремої штурмової бригади імені кошового отамана Івана Сірка, у складі якої навічно в строю залишається документаліст Руслан Ганущак.
- Артем Дубина— за подвиг воїна, журналіста, великий вклад у захист Батьківщини на лінії вогню та відстоювання Правди у медійному просторі, й за підтримку Фундації Руслана Ганущака та української документалістики.
- Дмитро Коновалов— за документальне висвітлення російських воєнних злочинів проти українських дітей для цілей загоєння колективної травми українського народу.
- Андрій Варьонов(оператор) — за свідомий вибір професії оператора у зрілому віці, її популяризацію серед молоді на місцевому рівні, системне висвітлення подій і наслідків війни.
- Сергій Неретін та команда фільму «Приборкати страх» — за екранізацію й висвітлення новітніх технологій, психологічне осмислення теми страху солдата на війні, що надихає і мобілізує до боротьби за нашу Україну.
Організатори, нагороджуючи лауреатів і їхні роботи, відзначають й роль кожного, хто брав участь у створенні цих робіт, зокрема воїнів, медійників, тих, хто сприяв їм.
Церемонію організовували й провели відомі медійні діячі та керівники Фундації: Ірина Ганущак-Форостян, Андрій Цаплієнко, Віта Титаренко, Христина Бабляк, Лариса Покальчук, Ігор Пошивайло, В’ячеслав Бігун, Тарас Ткаченко, а також Іван Любиш-Кірдей та Ярослав Бондаренко.
Руслан Ганущак — це людина-легенда, яка поєднувала чин воїна і документаліста. Воїн з позивними «Остап» і «Фотограф», він пройшов шлях від бійця й медійника «Азову», учасника Революції Гідності до бійця 92-ї окремої штурмової бригади. Його камера фіксувала найтрагічніші моменти сучасної історії — від убивств Героїв Небесної Сотні до злочинів росіян на Донбасі та жахіть повномасштабного вторгнення.
Його роботи демонструвалися у США, Великій Британії та інших країнах, а відзняті ним кадри стали доказами у міжнародних судових справах. Фільми Руслана Ганущака відзначені низкою фестивальних нагород, йому присвячені публікації та фільми (як-от кіно-есе «Незабуте. Руслан» (реж. В’ячеслав Бігун), представлене на Національну кінопремію «Золота Дзиґа»).
Головною зброєю Руслана були кадри й чин, сповнені глибокої мудрості та свободи. «Війна змусила нас змінитись, щоб врятувати Україну» — ця фраза стала лейтмотивом його життя. «Я не можу стояти осторонь того, що відбувається у моїй країні» — це кредо він виголосив у перші дні Революції Гідності. «Я вільний від страху смерті. Мене не турбують дрібниці. Це неповторне відчуття свободи» — так Руслан описував своє перебування на передовій, де усвідомлюєш справжню цінність життя. 11 січня 2025 року Руслан Ганущак віддав життя у бою. Але його чин живе: заснована на його честь Премія нагадуватиме про те, що таке українська правда в кадрах документалістів.
Організатором премії виступає Благодійний фонд «Фундація документалістики Руслана Ганущака» (Ruslan Ganushchak Documentary Foundation), зареєстрований в Україні та США. Ірина Ганущак-Форостян — засновниця, президент фонду, дослідниця історії України, яка присвятила себе збереженню культурної спадщини та пам’яті про Руслана. Людмила Филипович — співзасновниця, український філософ, релігієзнавець, доктор філософських наук, професор, яка забезпечує інтелектуальну та духовну підтримку місії. Христина Бабляк — директорка фонду, стратег і менеджер, яка формує фонд як ефективну та прозору інституцію.
Відбір лауреатів здійснює спеціальна експертна рада, до складу якої входять рада експертів Фундації та запрошені представники культурної та медійної спільноти (Андрій Цаплієнко, Лариса Покальчук, В’ячеслав Бігун, Тарас Ткаченко, д-р Лада Л. Рослицька, д-р Анна Марі Фаєрбах). До роботи журі цьогоріч також долучився колега Руслана Ярослав Бондаренко. Це гарантує високий професійний рівень та об’єктивність оцінювання.
Але на цьому історія не завершується, а триває. Організатори запрошують на перегляд конкурсних робіт. 15 квітня о 16:00 у Національному музеї історії України у Другій світовій війні (Музей війни, м. Київ, вул. Лаврська, 27) — кінопоказ «Свідчення правди у кадрах документалістів». Глядачам представлять низку робіт (їх фрагментів), створених лауреатами Премії, зокрема й фільм – лауреат Премії імені Руслана Ганущака. Це також унікальна можливість поспілкуватися із засновницями премії, а також із самими лауреатами. Вхід вільний.
Міжнародна премія імені Руслана Ганущака — це не просто нагорода. Це об’єднавчий рух, покликаний надихати нові покоління документалістів, чин якого — це спільний внесок у майбутнє вільної України.
Коментувати post