15 жовтня у Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського відбувся культурно-мистецький захід з нагоди 130-ї річниці від дня народження одного з визначних майстрів кобзарського мистецтва Петра Гузя. На зібрання «Кобзарський вечір. 130 років Петрові Гузю» завітали сучасні кобзарі з Переяслава, Ірпеня, Києва, Полтави, краєзнавці, громадські діячі, музикознавці, музейники та представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.
У вступному слові він вияскривив низку важливих фактів із життєпису уродженця села Лютенька Петра Гузя – кобзаря, автора пісень про визвольні змагання, Тараса Шевченка та Голодомор, співака Миргородської капели бандуристів, артиста ансамблю лірників при Київській філармонії, учасника антибільшовицького повстання в Гадяцькому повіті, одного із визначних бандуристів ХХ ст. Пустовгар акцентував на тому, що згідно із Постановою ВР про пам’ятні дати та ювілеї 130-річчя із дня народження Петра Гузя цьогоріч відзначається на державному рівні.
Пан Олег показав світлини гравюри авторства Опанаса Сластіона та пам’ятника у Миргороді. Обидві присвячені вчителю Петра Гузя, одному з найвідоміших кобзарів Полтавщини Михайлу Кравченку. Він співпрацював із Лесею Українкою, Гнатом Хоткевичем. Окрім Петра Гузя, Михайло Кравченко навчав кобзарської майстерності й іншого відомого кобзаря з Полтавщини–уродженця Великої Багачки Федора Кушнерика. Продемонстрував світлини кобзи Гузя, місце його поховання та ін.
Пустовгар розповів, що Петро Гузь брав участь в антибільшовицькому повстанні під проводом місцевого лютенського отамана Леонтія Христового. 29 серпня 1920 року на околицях Лютеньки зав’язалися криваві сутички. Після дводенного оборонного бою повстанці відступили, після чого більшовики село спалили, а багатьох жителів розстріляли. Про Леонтія Христового й ті трагічні дні свого рідного села Петро Гузь створив і виконував думу «Про Лютеньку та Христового». «У часи СРСР комуністичні ідеологи ці думи заборонили, піддали забуттю, вони ніде не публікувалися. Вже після відновлення незалежності краєзнавець Іван Чайка у художньо-документальній книзі «Дзвони над Лютенькою» описав героїчну боротьбу повстанців Христового та опублікував фрагмент думи «Про Лютеньку та Христового»», – зазначив представник Інституту нацпам’яті. До речі, знаний кобзар Назар Божинський відродив цю думу, увів у свій репертуар і виконав її скорочену версію на кобзарському вечорі у Полтаві.
Пустовгар привернув увагу присутніх до того, що навіть попри щонайжорстокішу сталінщину Гузь не мовчав про Голодомор-геноцид українського народу. «Напевне, вразила жахлива доля рідного села: 6 грудня 1932 року комуністичний московський режим СРСР заніс Лютеньку на «чорну дошку». Зазвичай «чорні дошки» «присвоювали» тим селам, де найактивніше підтримували УНР, її провідників, таких як Леонтій Христовий; де чинили опір колективізації та беззаконню російських більшовиків. «Чорні дошки» означали блокування сіл спецзагонами НКВС та військами Червоної армії, заборону торгівлі й виїзду населення за межі села, вилучення всіх харчів, що спричинило голодну смерть мільйонів українців. Лютенька заплатила за занесення на «чорну дошку» страшну ціну – майже чотирма тисячами життів. Художник, кобзар, поет, священик УАПЦ, правозахисник, учасник підпілля ОУН, політв`язень комуністичних концтаборів Микола Сарма-Соколовський у поемі «Анафема» згадував пісню «Ні зернини, ні макухи», яку виконував Петро Гузь», – розповів пан Олег.
Про постать Петра Гузя йшлося і у виступі Назара Божинського.
https://www.youtube.com/shorts/y7yIZYuuUCg
Він також окрім думи про «Про Лютеньку та Христового» заграв і «Гречаники», які були у репертуарі Гузя.
Старійшина українського кобзарського цеху, кандидат історичних наук, голова Переяслав-Хмельницького районного об’єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, завідувач сектору Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Микола Товкайло розповів про особливості старосвітської кобзи.
Осердям вечора стало виконання історичних дум на честь Петра Гузя. Їх заспівали кобзарі Микола Товкайло з Переяслава, Віталій Кобзар з Ірпеня та Назар Божинський з Полтави.
Представництво УІНП в Полтаві
Коментувати post